Аутогенне тренування, за Шульцом   

Винахідником методу аутогенного тренування вважають Иоганса Генріха Шульца, йому ж належить термін «аутогенне тренування» - 1932 рік.Аутогенне тренування, запропоноване Шульцем як самостійний метод, за своїм характером є синтетичним методом. В його основі лежать знахідки староіндійської системи йогів, досвід дослідження відчуттів людей, що занурюються в гіпноз, практика використання самонавіювання нансійською школою психотерапевтів, психофізіологічні дослідження нервово м'язового компонента емоцій та досвід застосування м'язової релаксації, раціональної психотерапії. Основною заслугою Шульца є насамперед те, що він звільнив вчення йоги від містицизму. Запропонована Шульцем методика аутогенного тренування, на відміну від її численних модифікацій, називається класичною і ділиться на 2 етапи:

· 1 ( початкова АТ1)

· 2 (вища АТ2).

Техніка АТ1. Перед початком тренування з пацієнтами проводиться бесіда, в якій у доступній формі пояснюються фізіологічні основи методу, механізми впливу на організм тих чи інших вправ. Сам Шульц, наприклад, вважав, що при значному розслабленні мускулатури рук, ніг, тулуба виникає особливий стан свідомості, що дозволяє шляхом самонавіювання впливати на різні, в тому числі мимовільні функції організму. Уявне повторення формул самонавіювання повинно проводитися спокійно, без зайвої концентрації уваги та емоційного напруження. Сеанси самонавіювання проводять 3-4 рази на день. Перші 3 місяці тривалість кожного сеансу не перевищує 10-15 хв, потім час їх дещо збільшується , але не перевищує 30 хв. На першому етапі лікування необхідно оволодіти 6 вправами. На тренування кожної потрібно приблизно 10-15 днів. Після цього настає другий етап лікування (АТ 2), який триває не менше 6 місяців. Повний курс аутогенного тренування розрахований на 9-12 місяців. Сеанси проводять, лежачи або сидячи в позі «кучера» (голова схиляється вперед, кисті та передпліччя на колінах, ноги зручно розставлені).

1 вправа – створення відчуття важкості. Подумки повторюють: «Я цілком спокійний» (3-4 рази), «Я розслабляюся»; «моя права (ліва) рука важка» (6 разів); «я спокійний» (3-4 рази). Після 4 - 6 днів вправ відчуття важкості в руці стає чітким. Далі таким же чином відчуття тяжкості викликається в обох руках.., в обох ногах.., у всьому тілі. Кожна вправа має починатися й закінчуватися формулою «Я спокійний»; «Я розслабляюсь». Вправи доцільно синхронізувати з актом дихання. Поверхневий , короткий вдих, тривалий і , розслаблений видих. Приблизне співвідношення вдиху і видиху 1:3.

2 вправа – створення відчуття тепла. Подумки повторюють: «Я спокійний» (3-4 рази); «Я розслабляюся»;  «моя права (ліва) рука тепла» (6 разів). В подальшому навіювання тепла поширюється на другу руку, ноги, все тіло. Переходять до формули: «Обидві руки теплі.., обидві ноги теплі.., все тіло тепле». У подальшому 1  і 2 вправи об'єднуються однією формулою: «Руки та ноги важкі й теплі». Вправи вважається освоєними, якщо відчуття важкості й тепла в тілі викликається легко і чітко.

3 вправа – регуляція ритму серцевої діяльності. Вправа починається з формули «Я спокійний»; «Я розслабляюся». Потім послідовно викликається відчуття важкості й тепла в тілі. Пацієнт кладе свою праву руку на область серця і подумки вимовляє 5 - 6 разів: «Моє серце б'ється спокійно, ритмічно». Попередньо, пацієнту рекомендується навчитися подумки уявляти серцебиття. Вправа вважається освоєною, якщо вдається впливати на силу й ритм серцевої діяльності.

4 вправа – регуляція дихання, хоча дихальні вправи починаються з першого, але на даному етапі відбувається більш значна акцентуація на акті дихання і довільному його регулюванні. Використовуються приблизно такі формули самонавіювання: Мої руки важкі й теплі.., моє серце б'ється рівно, спокійно й ритмічно... Я дихаю спокійно, глибоко й рівномірно». Остання фраза повторюється 5 - 6 разів. В подальшому формула скорочується: «Я дихаю спокійно».

5 вправа – вплив на органи черевної порожнини. Хворому попередньо роз'яснюється локалізація і роль сонячного сплетіння в нормалізації функції внутрішніх органів. Викликаються послідовно такі ж відчуття, як при вправах 1 - 4, а потім подумки 5 - 6 разів повторюють формулу: «Сонячне сплетіння тепле.., воно випромінює тепло».

6 вправа - створення відчуття прохолоди в області чола. Спочатку викликаються відчуття, описані у вправах 1 - 5. Потім 5 - 6 разів пацієнт подумки повторює: «Моя чоло прохолодне». У міру освоєння вправ формули самонавіювання можуть скорочуватися: «Спокійний... Тяжкість... Тепло... Серце і дихання спокійні... Сонячне сплетіння тепле... Чоло прохолодне».

Після виконання вправ пацієнтам рекомендується спокійно відпочивати протягом 3-5 хв, а потім вивести себе зі стану аутогенного занурення. Для цього дають собі уявну команду: «Зігнути руки (2 - 3 різких, згинальних рухів в ліктьових суглобах), глибоко вдихнути, на вдиху відкрити очі».

Наведені 6 вправ  АТ1  є підготовчими і дозволяють в основному впливати на вегетативну нервову систему , тобто на вісцеральні функції організму.

Техніка АТ 2 . До вищої сходинки аутогенного тренування Шульц відносив вправи, мета яких полягає у тренуванні процесів уяви. В основі вправ вищого ступеня аутогенного тренування лежить медитація.

1 вправа медитація на кольорі. Після виконання 6 вправ  АТ1 пацієнт, не міняючи пози, подумки зосереджує свою свідомість на образах характерного кольору: засніжені гірські вершини..,.. зелений луг, синя квітка. Під час вправ пацієнт повинен прагнути утримувати в свідомості уявлення про колір, а не про конкретну форму предметів. Вправа повторюється до тих пір, поки пацієнт не навчиться візуалізувати кольорові образи.

2 вправа – медитація на образі певного кольору. Мета вправи полягає в цілеспрямованому уявленні певних колірних уявлень. Одночасно тренуються асоціації колір – відчуття. Наприклад, фіолетовий – відчуття спокою, чорний – смуток, тривога і т, д.

3 вправа – медитація на образі. Мета вправи – навчитися довільно візуалізувати конкретний предмет або образ. Це може бути квітка, ваза, людина. Критерієм успішності тренування є цілеспрямована візуалізація самого себе.

4 вправа – медитація на абстрактній ідеї. Суть вправи полягає у викликанні образних еквівалентів таких абстрактних понять, як свобода, надія, радість, любов і т, п. Образні еквіваленти подібних абстрактних понять у всіх людей суто індивідуальні. У одних свобода асоціюється з літаючим в небі птахом, у других – з морем, у третіх – з безкраїм степом.

5 вправа – медитація на емоційному стані. У процесі вправ здійснюється перехід до проекції візуалізованих образів на себе, на власні переживання. Шульц в якості прикладу пропонував медитацію відчуття при вигляді гір. Фокус уяви повинен бути спрямований не на конкретний об'єкт або пейзаж (море, гори), а на відчуття, які виникають при їх спогляданні.

6 вправа - медитація на людину. Спочатку уява концентрується на незнайому, а потім – на знайому людину. Основне завдання вправи полягає в тому, щоб навчитися «звільнятися» від суб'єктивних установок і емоційних переживань по відношенню до знайомих образів, зробити ці образи «нейтральними».

7 вправа – «відповідь несвідомого». Оволодівши здатність до візуалізації образів, пацієнт сам собі ставить запитання, а відповіді на них отримує у вигляді спонтанно виникаючих образів, які потім інтерпретуються. Найбільш часто задаються такі питання: «Чого я хочу досягти в житті?», «Які помилки я роблю ?», «У чому мої головні проблеми?», «Як я повинен вести себе в конкретній ситуації?». Тут також можна включати різні вправи аутогенного модифікації аутогенного нейтралізації. Вправи аутогенної нейтралізації включають в себе: аутогенне усвідомлення і аутогенна вербалізація. При аутогенній відповіді хворий, наприклад, неврозом, задає собі питання: «У чому причина мого захворювання? Відповідь він отримує в візуалізованих образах, які потім інтерпретуються. Зазвичай спостерігається «пошарове» розкриття психотравмуючих причин: спочатку розкриваються «поверхневі», а в кінці – «глибокі» елементи причини захворювання. Розкриття і усвідомлення психотравми веде до її нейтралізації та одужання.

Запишіться на прийом до лікаря за тел.  0977476790; 0990764392